Зник Безвісти

Я не поставлю крапку після слова сину,
Допоки серце вірить і чекає.
Я все одно чекатиму дитину,
Хоч невідомість душу розриває.
Я кожен ранок звістки виглядаю,
Що скаже хтось, знайшовся він живий.
І поки дихаю, надії не втрачаю,
Бо материнське серце каже, жди.
Сину, де ти, відгукнися, мій рідненький,
Хоч одним лише словом тишу розірви.
Я не сплю ночами, мій маленький,
Бо не знаю, де тебе тепер знайти.
Зниклим безвісті тебе назвали,
Моє серце не поставить крапку тут.
Об мені про тебе не казали,
Та мої надії не помруть.
Не знаю, сину, де ти засинаєш,
Чи бачиш небо, чи приходжу я у сни.
Чи десь далеко серце твоє знає,
Як я чекаю, тільки повернись.
Зник без звісти, страшні два слова,
Та в них немає слова, не живи.
І хай мовчить про тебе світ навколо,
А я крізь сльози кличу, сину мій.