Ніхто

А ми з тобою вже ніхто
А пам'ятаєш, був ток
А може це був лиш тикток
А може це був бог?
А ти мене в блок, а я тебе коронував
Нікому з рук не віддавав
І як умів, так радував
І цілував, цілував, цілував, цілував
Це вже не смуток, а радше кіно.
Ми погуляли і стали, як всі.
Надто пізно дійшло, надто сильно зайшло.
Міцно на тебе підсів
І я марную останнє життя.
А ти мудріша й стала, як сталь.
Ми з тобою чужі.
І слова, як ножі, тільки серце, як кришталь.
А може це був я той, хто вирубив світло?
А може це був я?
Той хто викрутив крани життя в картонній коробці.
Та нам удвох в одній лодці не подолать океани
А ми з тобою вже ніхто
А пам'ятаєш, був так
А може це був лиш тикток
А може це був бог?
А ти мене в блок, а я тебе коронував
Нікому з рук не віддавав
І як умів, так радував
Цілував, цілував, цілував, цілував
Ми не стали легендами забутої книги.
Ми не стали всесвітом, про який говорили звичайні люди.
Пустота, інтриги неважливо, мабуть, хто любив.
Ми любили
Я їм не розкажу.
Та і ти не розкажеш.
Я завжди йду геть тихо, безсловесно.
Я тебе вже забув і себе не знаю майже
Бачиш, як це чудесно.
А ми з тобою вже ніхто
А пам'ятаєш, був так
А може, це був лиш тікто
А може це був бог?
А ти мене в блог, а я тебе коронував
Нікому з рук не віддавав
Як умів, так радував
І цілував, цілував, цілував, цілував