Будь Ти Проклятий Навіки

В рідний край мій увірвалась
людовбивчая орда.
В час, коли всі мирно спали,
з пекла вийшов Сатана.
Він палив міста і села,
підіймався чорний дим.
Ні жалю, ні милосердя,
все змітав вогнем своїм.
Будь ти проклятий на віки за дітей, що ти убив!
В багатьох забрав ти віку, безліч виросло могил.
За скалічене дитинство, за сон в холод, в укритті.
Як ти спиш, скажи, убивце,
що ти бачиш у вісні?
Залишив руїни, попіл,
сльози матерям і біль. Хтось тут втратив сина, доньку, хтось до завтра не дожив.
Діти виросли завчасно, посивіли матері.
І лишились тільки рани,
що не змиє час з душі.
Будь ти проклятий на віки за дітей, що ти убив!
В багатьох забрав ти віку, безліч виросло могил.
За скалічене дитинство, за сон в холод, в укритті.
Як ти спиш, скажи, убивце,
що ти бачиш у вісні?
Ти приніс у дім руїну,
замість хліба — чорний дим.
Ти розстрілював родини, ти змінив тут часу плин.
Та не вбити тобі волю, не зламати дух живих.
І за кожну краплю крові
буде суд для вас усіх. Бо вбивати безневинних— То найтяжчий в світі гріх.
Будь ти проклятий на віки за дітей, що ти убив!
В багатьох забрав ти віку, безліч виросло могил.
За скалічене дитинство, за сон в холод, в укритті.
Як ти спиш, скажи, убивце,
що ти бачиш у вісні?