Чоловіки Не Плачуть

Кажуть, чоловіки не плачуть
Бо їм не личить слабкістя
А я мовчу, ніхто не бачить
Як біль випалює серця
Він звик триматися спокійно
Коли в його душі гроза
Та чоловік не скриці брати
І серце в нього не скаміння
А так би вийти серед полів
Де вітер стелиться вже так
І закричати свою долю
Щоб біль розстану у вітра
Кричати не буду нестям
Аж поки голос не охрипне
А потім знов піти до людей
І усміхнутись, як завжди
А чоловіки не плачуть, не плачуть.
То просто вітер б'є в лице.
То просто
Вечір, очі змочі
Коли згадається усе, а чоловіки не плачуть, не плачуть.
Ми біль ховаємо в собі.
Та як же, брати серцю знати
Що більше не подзвониш ти
Його навчили не здаватись
Не опускати рук і очей
Навчили падати і вставати
Та не навчили берегти себе
І він чужий тримав вітрила
Неначе все йому під силу.
Він стільки
Душ від бід закрив
А власну так і не зберіг
А чоловіки не плачуть, не плачуть.
То просто вітер б'є у лице.
То просто
Вечір, очі змочи
Коли згадається усе, а чоловіки не плачуть, не плачуть.
Ми біль ховаємо в собі.
Та як же, брати, серцю знати
Що більше не подзвониш ти
Ми носимо свої утрати
Немохрести через руки
І вчимося далі посміхатись
Ховаючи печаль в собі
А я тебе, мій брате, чую
У вітрі, небі і дощі
Рідні душі не зникають
Вони лишаються в тобі
А чоловіки не плачуть, не плачуть.
То просто вітер б'є лице, то просто вечір
Очі змочить
Коли згадається усе, а чоловіки не плачуть, не плачуть.
Ми біль ховаємо в собі.
Та як же брати серцю знати
Що більше не подзвониш ти