Чоловіки Теж Плачуть

У чоловіка теж є душа,
не камінь.
Вона тихенько рветься десь усередині.
Він не скаже вголос,
не заплаче з нами.
Стисне зуби.
Треба жити. Потерпи.
Скільки болю в ньому?
Цього не знають.
Скільки слів застрягло
поперек грудей?
Він живе немов усе гаразд.
Буває.
А всередині не бачить він шляхів.
А буває так боляче. Хочеться вити,
розірватись криком в нічній порожнечі.
Та він вчиться мовчки,
тримається міцно,
наче стіна, що невгала й стоїть.
А буває так боляче, хоч тікай від себе,
хоч кричи, хоч падай. Та не можна, не можна.
У чоловіка
теж є душа.
Просто він не покаже
її
до кінця.
Він стомився бути тим, хто всіх рятує.
Тим, хто завжди
опора і плече.