Ворожка

Мені ворожка ворожила,
я не забула ті слова.
Мені ворожка говорила,
щоб не любила хлопців я.
Бо хлопець любить та й покине,
а ти залишишся одна.
Бо хлопець любить та й покине,
а ти, дівчино, будь сама.
Ворожила, говорила, а в житті усе одно
козака я полюбила, жить не можу без нього.
Ворожила, говорила, а в житті усе одно
козака я полюбила, жить не можу без нього.
Покине крайочннята,
не буде личко цілувать,
піде, найде собі багату,
буде своєю називать.
Нехай бачка тебе любить,
нехай бачка милим зве.
Вона любити так не вміє,
як я любила, виж, тебе.
Ворожила, говорила, а в житті усе одно
козака я полюбила, жить не можу без нього.
Ворожила, говорила, а в житті усе одно
козака я полюбила, жить не можу без нього.
Піду до моря-небокраю,
із моря хвиля синя б'є.
Тобі, мій милий, все прощаю,
хай горе хвиля забере.
Мені ворожка ворожила,
я не забула ті слова.
Мені ворожка говорила,
щоб не любила хлопців я, я, я, я.
Ворожила, говорила, а в житті усе одно
козака я полюбила, жить не можу без нього.
Ворожила, говорила, а в житті усе одно
козака я полюбила, жить не можу без нього.