Весна Не Злиться На Осінь

Весна не злиється на осінь.
Літо не заздрить зимі.
Ти - літо в моїх долонях, я
-
сніг на твоїм вікні.
Від нас залишилися ріки, що сняться лише мені.
Між нами хололи ранки, мов зорі на дні води.
Я грів у долонях спогад,
а вітер стирав сліди. Весна не злиється на осінь.
Втрачає, щоб знов цвісти. Я стану прозорим небом, де вітром залишишся ти.
Весна не злиється на осінь, хоч барви стирає зима, і літо живе у серці, де холоду вже нема.
Я більше не кличу літо,
що спить у старих листах.
Зима розмикає руки, і тане твій слід у снігах.
Нехай відболить до краю,
нехай відшумлять дощі.
Я знову сади плекаю
у випаленій душі.
Не все, що минуло, попіл. Не все, що мовчить зима.
Тепло не зникає з серця, коли вже тебе нема.
Весна не злиється на осінь. Втрачає, щоб знов цвісти.
Я стану прозорим небом, де вітром залишишся ти.
Весна не злиється на осінь, хоч барви стирає зима, і літо живе у серці, де холоду вже нема.
Весна не злиється на осінь. Літо не заздрить зимі.