Мама

Хто така мама?
Це душа людини,
в якій для нас немає слова "ні".
Вона приймає наші всі провини
і залишається опорою в житті.
Вона одна уміє так любити,
не вимагаючи нічого навзамін.
Вона уміє душу прихилити
і зрозуміти серцем без причин.
Дозволь поцілувати твої руки
і притулитися до тебе, як колись.
І слухати, як серце твоє стука,
і тихо мовити: "Рідненька, не журись".
Дозволь мені твої роки спинити,
щоб ти ніколи не старіла, мамо.
І миттю кожною з тобою дорожити,
бо ти єдина, що нам доля дарувала.
Хто така мама? Це велике серце,
в якому вистачає місця всім.
Воно за кожного із нас тривожно б'ється
і кожен біль наш відчуває, ніби свій.
Вона готова світ перевернути,
аби дитя від лиха вберегти.
Вона не дасть надії потонути
і допоможе вихід віднайти.
Дозволь поцілувати твої руки
і притулитися до тебе, як колись.
І слухати, як серце твоє стука,
і тихо мовити: "Рідненька, не журись".
Дозволь мені твої роки спинити,
щоб ти ніколи не старіла, мамо.
І миттю кожною з тобою дорожити,
бо ти єдина, що нам доля дарувала.
Вона ніколи
нам не скаже правду,
як часто плаче, залишаючись сама.
Вона в душі
плекає ніжний садок, де кожна квітка
то її дитя.
Вона свята, немов ікона в храмі,
де стільки світла, ніжності, тепла.
І стільки святості у цьому слові "мама",
яку Господня милість нам дала.
Дозволь поцілувати твої руки
і притулитися до тебе, як колись.
І слухати, як серце твоє стука,
і тихо мовити: "Рідненька, не журись".
Дозволь мені твої роки спинити, щоб ти ніколи не старіла, мамо.
І миттю кожною з тобою дорожити,
бо ти єдина,
що нам доля
дарувала.