Зранене Серце

Світ існуватиме, не питаючи нас,
розводячи тіні, стираючи час.
А ти все бунтуєш,
о серце моє,
бо віриш у те,
чого немає ніде.
Від першого крику до кроку в пітьму
ми тягнемо пута, не знаючи чому.
Навіщо бунтуєш,
о серце моє?
На зв'язаних крилах
ніхто не втече.
Зранене серце, ти б'єшся мені.
Навіщо? Хіба ти зарадиш біді?
Своїми шляхами йтиме життя, а ніч не розтане від твого биття.
Тримайся, терпи, хоч поранене ти.
Без смутку в очах на життя погляди.
Своїми шляхами йтиме цей світ.
Живи, заспокойся, хай навіть болить.
Мов полонений
у клітці тлах,
людина приречена згніти в путах.
Чого ти доб'єшся,
о серце моє?
Безвихідна клітка
—
це небо твоє.
Я кажу тобі, серце, мужайся, терпи, не ховай білий світ у тумані журби.
Хай своїми шляхами йтиме цей світ, та ти бийся рівніше, бо дуже болить.
Зранене серце, ти б'єшся мені.
Навіщо? Хіба ти зарадиш біді?
Своїми шляхами йтиме життя, а ніч не розтане від твого биття.
Тримайся, терпи, хоч поранене ти.
Без смутку в очах на життя погляди.
Своїми шляхами йтиме цей світ.
Живи, заспокойся, хай навіть болить.