Біда Не В Тім

Сонце низенько, вечір близенько йду
Через поле моє серденько, де ми
Кохались, де щастя чекали, там наші мрії
В тумані пропали пропали.
Бали бабае геее геегеей
Пам'ятаю я учрі наші зустрічі ночі безсонні.
Ти казала кохатиму завжди.
Я
Повірив словам тим бездонним.
Та осінній
Вітер гуляє, листя стелиться понад водою.
І ніхто вже про нас не згадає.
Як
Щасливі були ми з тобою
Біда не в тім, що вітер свище
Що осінь плаче у вікні
Буда, що серце тебе кличе
Хоч ти давно вже не мені
Відда не втім, що все минуло
Що розлетілися наші сни.
Ее
І на що серце не забуло
Як сильно я любив тоді
Сонце сіло за темні гори.
Знову вечір
Приносить тривогу.
Я б віддав усі скарби
На світі, щоб з тобою пройтися дорогою
Голуб сизий над річкою лине.
Де колись я
Чекав на кохан.
Чи вернути ті дні хоч на хвилину?
Та минуле не вернеться зрану
Знаєш, кохана, кажу, час усе лікує.
Може
Й так.
Та є слова, які пам'ятаєш усе життя
Я не шкодую, що тебе зустрів, бо навіть
Крізь біль я мав щастя кохати тебе
По-справжньому.
І нехай життя розвело нас.
Моє серце пам'ятатиме
Біда не в тім, що вітер свище
Що осінь плаче у вікні
Бда, що серце тебе кличе
Хоч ти давно вже не мені
Віда не в тім, що все минуло
Що розлетілися наші сни
Біда, що серце не забуло
Як сильно я любив то воді
Сонце низенько
Вечір близенько
Моє кохання
Моє серденько