Навпроти Себе

Подивись на мене.
Я знаю цей погляд.
У ньому роки, що лишились як спогад.
Ти кажеш:
"Все добре".
Та бачу я в тому, ти
Звик посміхатись крізь біль невідомий
Стільки доріг.
А куди вони вели стільки людей?
Та чому ми самі?
Ти будував
Стіни, щоб не підпускати
А потім не знав, як із них вириватись
І знову ця тиша між нами
Нікому вже більше брехати
Бо скільки від правди не бігай
Вона нас дожене з розбігу
Навпроти себе і знову сам.
Дивлюсь у очі
Своїм словам.
Я стільки разів губив свій
Шлях та все повертався
Долаючи страх навпроти себе, без масок і
Снів, без тих, ким здаватися людям хотів.
Якщо я сьогодні ще бачу себе
Значить щось у мені живе
Тепер на обличчі не видно років, та очі
Розкажуть усе без зайвих слів.
Я бачу
Помилки, яких не змінив і тих, кого
Втратив, бо так не хотів
Деякі рани не видно нікому, деякі імена
Залишились вдома.
І я не шукаю вже
Винних довкола, бо частину війни я
Приніс із собою.
І знову ця тиша між нами
Нікому вже більше брехати.
Я довго тікав
Від минулих днів
Щоб зрозуміти минуле в мені
Навпроти себе і знову сам дивлюсь у очі
Своїм словам.
Я стільки разів губив свій
Шлях та все повертався
Долаючи страх навпроти себе, без масок і
Сніг, без тих, ким здаватися людям хотів.
Якщо я сьогодні ще бачу себе
Значить, жили моє серце б'ється