По Склу

Я блукаю стежинами темними.
Я борюся зі своїми нервами.
Я караю себе за припущення.
Я у Бога прошу відпущення.
Я короткими кроками босими
Йду по слух,
Вже дійшов я до осені.
Говорю сам собі, що я пройду все.
Та здається, себе я наёбую.
Невідомо як, але навчився
Цінувати дійсно важливі речі.
Я не гнався за багатством і понтами.
Вони недоречні.
Розділяв завжди важливе і другорядне.
Таке маю вміння.
Чи це в мені жило,
Чи це з досвідом приходить, завжди
Було розуміння.
Виставляю пріоритети,
Хоч і часто випробовую
Удачу, коли бувало атакую,
Коли життя дає здачу.
Я блукаю стежинами темними.
Я борюся зі своїми нервами.
Я караю себе за припущення.
Я у Бога прошу відпущення.
Я короткими кроками босими йду по слух,
Вже дійшов я до осені.
Говорю сам собі, що я пройду все.
Та здається, себе я наёбую.
Все буде добре.
Я надіюсь на гарну історію.
Все буде добре.
Кожен раз вже як мантру повторюю.
Часто працює і дає мені мотивацію.
Коли не дійду блукати на іншу локацію.
Я блукаю стежинами темними.
Я борюся зі своїми нервами.
Я караю себе за припущення.
Я у Бога прошу відпущення.
Я короткими кроками босими йду по слух,
Вже дійшов я до осені.
Говорю сам собі, що я пройду все.
Та здається, себе
я наёбую.
Я блукаю стежинами темними.
Я борюся зі своїми нервами.
Я караю себе за припущення.
Я у Бога прошу відпущення.
Я короткими кроками босими йду по слух,
Вже дійшов я до осені.
Говорю сам собі, що я пройду все.
Та здається, себе
я наёбую.