Мої Роки Живуть Окремо

Мої роки давно живуть окремо,
А я живу, як хочеться мені.
Щоранку тіло ставить теореми,
Та всі мої бажання ще живі.
Як паспорт відкриваю, то дивуюсь,
Бо цифри дам, хоч тій, хоч падає з ніг.
Та передеркалом я досі ще красуюсь,
Бо ще не час списати мене з книг.
Чи 60, чи 40, а чи 30,
Та хто придумав, жінці відклічить?
Вона ще встигне сотню раз змінитись,
Бо головне себе не розлюбить.
Бо головне себе не розлюбить.
Якщо питають, скільки тобі років,
То я кажу, а вам навіщо знати?
Не видно ж їх ні ззаду, ані збоку,
Тоді ви їх зібрались рахувати.
А я свої роки не виставляю,
Бо гарне треба вміти берегти.
Я їх сама не завжди пам'ятаю,
Бо треба жити, а не роки стерегти.